Category Archives: Новини

Проект закону про внесення змін до ГК, ЦК та деяких інших законів (щодо узгодження положень законодавчих актів)

Законопроект розроблено командою Всеукраїнського центру економічного права за підтримки науковців та суддів господарських судів.

Завантажити у форматі PDF

Continue reading

Меморандум щодо неприпустимості декодифікації господарського законодавства України

На сайті розміщений меморандум учасників круглого столу “Проблеми розвитку науки господарського права і вдосконалення господарського законодавства України відносно недоцільності декодифікації господарського законодавства України.

МЕМОРАНДУМ

учасників круглого столу «Проблеми розвитку науки господарського права і вдосконалення господарського законодавства України»

щодо неприпустимості декодифікації господарського законодавства України

Учасники круглого столу «Проблеми розвитку науки господарського права і вдосконалення господарського законодавства України» (4 грудня 2015 р., м. Київ),

керуючись стратегічним курсом України на європейську інтеграцію та зобов’язаннями України згідно з Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони  (далі – Угода про асоціацію);

виходячи з першорядного значення стабільності правових умов здійснення господарської діяльності для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;

визнаючи провідну роль кодифікації у забезпеченні єдності, узгодженості і повноти законодавства, передбачуваності у правозастосуванні;

висловлюючи принципову незгоду з ініціативою Міністерства юстиції України щодо скасування Господарського кодексу України (далі – ГК України),

домовились укласти цей Меморандум про таке.

1. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» до основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України, стабільності в суспільстві в економічній сфері, серед іншого, є: ослаблення системи державного регулювання і контролю у сфері економіки; нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки, що безпосередньо пов’язано зі скасуванням ГК України.

2. Загальновідомим фактом є те, що окремим предметом правового регулювання господарські (підприємницькі, торговельні, комерційні, купецькі тощо) відносини  стали, починаючи з часів Візантійської імперії (Книга Епарха), а на території українських земель, зокрема, з Руської правди (ХІ-ХІV ст.), Магдебурзького права (XIV – до початку ХVIII ст.), промислового права (початок XVIII ст. до початку XX ст.) і залишаються дотепер в більшості країн світу.

Специфіка господарських відносин вимагає комплексного застосування публічно-правових і приватно-правових засад та інструментів у правовому регулюванні таких відносин. Переважна більшість нормативно-правових актів господарського законодавства, у тому числі законів (наприклад, закони України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність», «Про державно-приватне партнерство», «Про здійснення державних закупівель» тощо) містять норми як публічно-правового, так і приватно-правового характеру. У зв’язку з цим удосконалення системи господарського законодавства не може розглядатися в рамках реформи приватного права.

2. Норми ГК України мають не тільки безпосередньо регулятивне значення, але і системоутворююче, методологічне значення для формування широкого кола нормативно-правових актів як у сфері господарювання, так і щодо інших сфер. ГК України виступає концептуальною основою узгодження державних, місцевих та приватних інтересів в сфері господарювання, забезпечує взаємодію в межах єдиного правового господарського порядку цілої низки фундаментальних господарсько-правових інститутів, як-от: забезпечення економічної конкуренції, функціонування ринків фінансових послуг, забезпечення інноваційного характеру економічного розвитку, функціонування господарських відносин в системі оборонно-промислового, енергетичного, телекомунікаційного комплексів тощо. Відтак удосконалення правового регулювання відносин у сфері господарювання повинно відбуватися шляхом не декодифікації господарського законодавства, а модернізації концепції і змісту ГК України з метою приведення їх у відповідність до сучасних потреб, аж до розробки проекту нової редакції ГК.

3. Не є конструктивною пропозиція Міністерства юстиції України щодо перенесення  у разі скасування ГК України частини його норм до Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), частини – до спеціальних законів. ЦК України не спроможний повноцінно здійснювати правове регулювання відносин у сфері господарювання, оскільки в ньому, як кодексі приватного права, відсутні навіть такі категорії й терміни, як «економіка», «суб’єкт господарювання», «підприємство», «об’єднання підприємств», «асоційовані підприємства», «холдингова компанія», «корпоративні відносини», «право господарського відання», «право оперативного управління», які давно стали реаліями вітчизняної економіки, увійшли в науковий і практичний обіг, діставши своє закріплення і подальший розвиток в багатьох нормативно-правових актах господарського законодавства. У зв’язку з цим прогалини у правовому регулюванні, які утворяться внаслідок скасування ГК України, доведеться заповнювати шляхом прийняття значної кількості нових спеціальних законів (як-от: про основні засади державного регулювання у сфері господарювання, про державні та комунальні унітарні підприємства, про об’єднання підприємств,  про некомерційне господарювання), що негативно позначиться на стані системи господарського законодавства, ускладнить його сприйняття і застосування правокористувачами.

Альтернативою цьому руйнівному шляху є поглиблення кодифікації господарського законодавства, яке пропонується здійснювати на основі Концепції модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України, проект якої був розроблений фахівцями Інституту економіко-правових досліджень НАН України в 2006 р. (опубліковано в журналі «Економіка та право». – № 2(15)/2006. – С. 5-16). Поряд з тим, що зазначений проект об’єктивно потребує оновлення, викладені в ньому цілі, завдання та способи їх вирішення зберігають актуальність, а також сумісні з розробкою  проекту нової редакції ГК України. 

4. Світова історія розвитку комерційного (господарського) законодавства свідчить, що закони у вигляді комерційних (торгових) кодексів приймаються і діють в державах різних регіонів світу – у Північній та Центральній Америці (США, Панама), в Європі (Австрія, Естонія, Іспанія, Латвія, Нідерланди, Німеччина, Словаччина, Туреччина, Франція, Чехія), у Східній та Південно-Східній Азії (Корея, Таїланд, Японія) тощо. Цілком очевидно, що норми цих кодексів, багато з яких було прийнято протягом останніх 20-30 років, покликані врегульовувати не торговельні відносини у їх вузькому розумінні, а відносини у сфері економіки (підприємництва, господарювання) з позицій поєднання і узгодження приватних і публічних інтересів. Останнім прикладом спеціального регулювання господарських (підприємницьких) відносин є Підприємницький кодекс Республіки Казахстан від 29 жовтня 2015 р., – країни, яка має постійний щорічний приріст інвестицій та інших показників економічного зростання. Кращий зарубіжний досвід може бути успішно використаний у модернізації ГК України.

5. Модернізований ГК України може стати основою для реалізації окремих положень Угоди про асоціацію, зокрема положень Глави 6 «Заснування підприємницької діяльності, торгівля послугами та електронна торгівля»; ст. 378 у частині покращення нормативно-правової бази для українських і європейських суб’єктів господарювання в Україні та ЄС та повинно ґрунтуватися на політиці ЄС щодо розвитку малого і середнього підприємництва та промисловості з урахуванням визнаних на міжнародному рівні принципів та практики в цих сферах; ст. 422 щодо встановлення корпоративної соціальної відповідальності та звітності, а також заохочення ведення соціально відповідальної господарської діяльності, яка пропагується Глобальним договором ООН 2000 року, Тристоронньою декларацією МОП щодо засад, котрі стосуються багатонаціональних корпорацій та соціальної політики 1977 року, зі змінами і доповненнями, внесеними у 2006 році, та Керівними принципами ОЕСР для багатонаціональних підприємств 1976 року, зі змінами і доповненнями, внесеними у 2000 році.

5. Ініціатива, оголошена заступником Міністра юстиції України С. Пєтуховим щодо скасування ГК України порушує фундаментальну засаду здійснення регуляторної діяльності, а саме принцип відстеження результативності дії регуляторного акту (ст.10 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»). Стосовно ГК України не здійснювалося відстеження його результативності, відповідно, скасування ГК прямо суперечитиме ст.11 зазначеного Закону, відповідно до якої на підставі аналізу звіту про відстеження результативності регуляторного акту регуляторний орган, який прийняв цей акт, може приймати рішення про припинення дії регуляторного акту.

6. Неприпустимим є ініціювання скасування ГК без широкого громадського обговорення та залучення представників науки господарського права, які спеціалізуються на питаннях правового забезпечення господарської діяльності і які на сьогодні складають понад двадцять докторів юридичних наук та сотні кандидатів юридичних наук, наукові результати яких визнані державою і є вкладом в побудову правового господарського порядку в Україні.

За останнє десятиліття науковцями з господарського права розроблена, обґрунтована та направлена у відповідні органи значна кількість змін та доповнень до ГК України, які через неконструктивну позицію Міністерства юстиції України не вносились як законопроекти до Верховної Ради України, що зараз подається як відсутність пропозицій щодо таких змін.

7. Ініціатива Міністерства юстиції України не враховує той факт, що у висновках за результатами виконання проекту «Залучення громадськості до формування рамки кваліфікацій правничої професії…» в межах проекту «Справедливе правосуддя» під егідою ОБСЄ роботодавцями та експертами підтверджено як розуміння ними предмету правового регулювання ГК України, так і необхідності його збереження, про що свідчить визнання доцільності викладання господарського права у вищих навчальних закладах при підготовці правознавців серед перших чотирьох навчальних дисциплін.

8. Ігнорує ініціатива Міністерства юстиції України і той факт, що господарське законодавство (а не цивільне право) як навчальна дисципліна сьогодні включена до обов’язкових чи за вибором  вищих навчальних закладів дисциплін при підготовці більшості економічних та деяких інших спеціальностей, перепідготовці кадрів та підвищенні кваліфікації.

На основі вищевикладеного Учасники прийняли рішення:

1. Визнати необґрунтованою та безвідповідальною  ініціативу очільників Міністерства юстиції щодо декодифікації та десистематизації господарського законодавства шляхом скасування Господарського кодексу України, що здатна призвести до дестабілізації та дезорганізації господарських відносин, ускладнити реалізацію права державної та комунальної власності, зруйнувати стабільність судової практики, призвести до значних суспільних витрат з приводу ліквідації та реорганізації низки видів форм підприємництва без очевидної економічної потреби та всупереч європейському досвіду.

2. Звернутися до Президента України, Голови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Фонду державного майна України, Міністерства юстиції України з листами щодо необхідності створення робочої групи з вироблення законодавчих пропозицій щодо усунення розбіжностей між Господарським і Цивільним кодексами України; вдосконалення та поглиблення кодифікації господарського законодавства та зменшення кількості профільних законів з метою спрощення умов ведення бізнесу в України.

3. Запропонувати державним органам при прийнятті рішень щодо вдосконалення господарського законодавства залучати представників науки господарського права, що безпосередньо спеціалізуються на проблемах правового забезпечення економіки, та іноземних експертів-науковців з європейського економічного (комерційного) права. 

4. Опублікувати цей Меморандум в загальнодержавних засобах масової інформації.

За дорученням Сторін цей Меморандум підписали:

Доктор юридичних наук, професор,

завідувач відділу правового забезпечення ринкової економіки

НДІ приватного права і підприємництва

імені академіка Ф.Г. Бурчака НАПрН України О.А.Беляневич

Академік НАПрН України,

доктор юридичних наук, професор,

декан юридичного факультету

Донецького національного університету     А.Г.Бобкова

Доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри господарського права

Національного юридичного університету

імені Ярослава Мудрого Д.В.Задихайло

Член-кореспондент НАПрН України,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри господарського права і процесу

Національного університету

«Одеська юридична академія»    О.П.Подцерковний

Член-кореспондент НАПрН України,

доктор юридичних наук, професор,

директор Інституту економіко-правових  досліджень

НАН України         В.А.Устименко

Академік НАПрН України,

доктор юридичних наук, професор,

завідувач кафедри господарського права

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка В.С.Щербина

Надрукована монографія Драпайло Ю.З. “Господарські правовідносини у морських портах”

drapaylo_title

За підтримки Громадської організації “Всеукраїнський центр економічного права” надрукована монографія Драпайло Юліана Зіновійовича “Господарські правовідносини у морських портах”. 

У монографії досліджуються поняття та види господарських правовідносин у морських портах, суб’єкти, матеріальні та нематеріальні об’єкти таких правовідносин, засади державного регулювання у сфері портової галузі, джерела права, які регулюють господарські відносини у морських портах, особливості регулювання відповідних відносин при здійсненні стивідорної та агентської діяльності.

Монографія може бути корисною для фахівців господарського та морського права, управлінців, вчених, викладачів, аспірантів, студентів та юристів-практиків.

Монографія Драпайло Ю.З. (.pdf).

Розміщена монографія Сергія Шкляра у сервісі Google Play

Громадська організація “Всеукраїнський центр економічного права” забезпечила розміщення в сервісі Google Play PDF-версії монографії члена Організації, партнера-засновника АО “Arzinger” Шкляра Сергія Володимировича на тему: “Захист прав та інтересів суб’єктів господарювання у правовідносинах з органами Антимонопольного комітету України”.shklyar_frontcover1

На теперішній час усі бажаючі мають можливість ознайомитись з науковою працею Сергія Шкляра, використовуючи мобільні телефони та планшети під управленням операційної системи  “Android”.

Монографія С. Шкляра в Google Play: https://play.google.com/store/books/details?id=bXgJBgAAQBAJ

Монографія може бути переглянута також на мобільних пристроях з операційною системою iOS (iPhone, iPad). Для цього необхідно завантажити з AppStore програму Google Play Books (й вже у цій програмі здіснити пошук за назвою чи прізвищем праці Сергія Шкляра): https://itunes.apple.com/us/app/google-play-books/id400989007

Лист в Раду з питань судової реформи при Президентові України

Громадською організацією “Всеукраїнський центр економічного права” були підготовлені та направлені в Раду з питань судової реформи при Президентові України пропозиції, що стосуються внесення змін до Господарського процесуального кодексу України.

Пропозиції були підготовлені д.ю.н., проф., член.-кор. НАПрН України, головою Ради Організації О. П. Подцерковним та головою правління Організації, к.ю.н. Ю. З. Драпайло

Завантажити пропозиції у форматі .PDF

Зареєстроване друковане видання “Журнал економічного права та підприємництва”

Громадською організацією “Всеукраїнський центр економічного права” зареєстрований друкований засіб масової інформації “Журнал економічного права та підприємництва”

svid_zhurnal_econ_prava

У журналі планується розміщення науково-практичних статей з різних економіко-правових проблем. 

У перспективі планується реєстрація журнала як наукового фахового видання (ВАК) для опублікування основних наукових результатів дисертацій та наукових праць здобувачами наукових ступенів і вчених звань.

Відбулась конференция “Нормативні, управлінські та міжнародні аспекти розвитку економіки та права”(2/2014)

25 листопада 2014 року відбулась конференція «Нормативні, управлінські та міжнародні аспекти розвитку економіки та права» (№2/2014).

obkl-2-2014

Одноособовим організатором цієї конференції є Громадська організація “Всеукраїнський центр економічного права”.

В конференції взяли участі вчені-правники, суддя Одеського апеляційного господарського суду Лашин Владислав Вячеславович, студенти старших курсів юридичних факультетів.

Тези доповідей, а также PDF-варіант збірника розміщені на офіційному сайті конференції.

Лист Президенту України щодо недоцільності ліквідації господарських судів

У жовтні 2014 року уряд України анонсув проведення судової реформи, однією з основних новел якої повинно бути спрощення судової системи України, ліквідація спеціалізованих судів, передусім, господарських, та ліквідація вищих спеціалізованих судів з переданням усіх повноважень касаційних інстанцій Верховному суду України.
Проти ініціативі ліквідації господарських судів України виступили вчені, громадські організації юристів і представники юридичних компаній, що обслуговують бізнес.
Зокрема, Президенту України направлений лист представників наукової спільности, яке публікуємо у повному обсязі:

Президенту України

Пану П.О. Порошенку

 Звернення представників наукової громадськості щодо негативних наслідків ліквідації господарських судів України

Вельмишановний Пане Президенте!

З великою стурбованістю дізналися із засобів масової інформації про презентацію Урядом України нової редакції Закону «Про судоустрій та статус суддів», що передбачає ліквідацію господарських судів України.

Вважаємо не лише своїм громадським обов’язком, але і як вчені-юристи, які мали і мають відношення до дослідження проблематики господарського судочинства та практичної діяльності в судових органах, заявити про основні негативні наслідки ліквідації господарських судів в України.

1. Основою реформи судочинства Урядом проголошено спрощення та доступність правосуддя для громадян, але ліквідацією господарських судів ці завдання не будуть вирішені, оскільки:

господарське судочинство і на цей час є більш спрощеним у порівнянні із цивільним та адміністративним судочинством, завдяки чому в господарських судах вирішення господарських спорів відбувається у найкоротші строки. Передача ж справ до підвідомчості загальних судів лише ускладнить їх розгляд;

підвищення доступності правосуддя для громадян не пов’язане із ліквідацію господарських судів, оскільки господарське судочинство розраховане не на пересічних громадян, а на участь у ньому професійних учасників. Намагання пересічного громадянина захищати свої права в складних економічних справах без професійного представника є приреченою на невдачу справою по суті.

2. Буде підірвано оперативність розгляду господарських спорів, якої так гостро потребує економіка та інвестори.

Спеціалізація суддів в окремих загальних судах не зможе вирішити питання оперативного розгляду справ, оскільки буде збільшене навантаження на суддів та усереднене до рівня загальних судів матеріально-технічне і організаційне забезпечення розгляду справ; стандарти оперативності втратять організаційну обумовленість, яка підтримувалася єдиною спеціалізованою юрисдикцією.

Зменшення бюджетних витрат на утримання судів за рахунок ліквідації господарських судів обернеться погіршенням економічної активності через збільшення часу і неоднаковість вирішення економічних конфліктів. Крім того, Державний бюджет України втратить значні надходження від судового збору, позаяк при подачі позовних заяв у господарські суди сплачується значно більший судовий збір, що водночас зменшує кількість дрібних справ у судовій системі. Великий бізнес платитиме за судовий сервіс саме стільки, скільки й пересічні громадяни, що є несправедливим.

Ліквідація господарських судів не може обумовлюватися відносно невеликою кількістю спорів та меншою завантаженістю суддів господарських судів у порівнянні із загальними, оскільки господарські суди розглядають переважно складні економічні справи, наприклад, з банкрутства. Від ретельного опрацювання господарських справ залежить інвестиційна привабливість країни, бізнес-клімат, а тому навантаження на суддів, що розглядають господарські справи, застосовуючи значне за обсягом і кількістю нормативно-правових актів та вельми складне за змістом господарське законодавство, об’єктивно потребує мінімізації.

До того ж європейський досвід вимагає зменшення навантаження саме на суддів загальних судів, а не збільшення на суддів спеціалізованих судів.

У системі загальних судів неможливо буде забезпечити однакове застосування спеціального господарського законодавства, оскільки правозастосування у цій сфері не узагальнюватиметься єдиним спеціалізованим судовим органом, специфіка господарського законодавства та ділові звичаї ігноруватимуться.

Буде втрачено правову культуру економічного судочинства, що багато десятиліть формувала порівняно високий рівень судових рішень у системі господарських судів, їх безумовну доступність у електронній мережі, порядок у повідомленнях конфліктуючих сторін та передбачуваність рішень.

Під завісою структурних перетворень буде дестабілізовано роботу судової ланки, яка забезпечує сьогодні оперативний захист публічних та державних інтересів.

Повернуться проблеми в економіці, які були усунуті саме завдяки передачі відповідних справ від загальних судів до господарських. Йдеться про рейдерські захоплення суб’єктів господарювання у зв’язку із розпорошеністю інстанцій, що розглядатимуть економічні спори.

Громадяни будуть позбавлені права оскаржити неоднакові судові рішення. Ці функції, що їх виконує сьогодні Верховний Суд України, будуть скасовані наділенням останнього касаційними повноваженнями.

Привертає увагу те, що ідеї стосовно ліквідації спеціалізованих судів не було висловлено у жодній рекомендації Венеціанської комісії та не підтримано жодною професійною спілкою юристів в Україні.

Не випливають вони і з ст. 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

3. Вважаємо, що ліквідація господарських судів, як спеціалізованих судів, не відповідає і європейському та світовому досвіду.

Комерційні (бізнесові) суди в більшості розвинутих країн розглядаються як юрисдикційний елемент сприяння веденню бізнесу. Комерційні суди діють у Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Ісландії, Ірландії, Хорватії, Австрії (у Відні), Данії (у Копенгагені), в окремих кантонах Швейцарії. У Німеччині утворені окремі спеціалізовані суди економічного напряму: фінансові, земельні, патентні. В Англії комерційний суд має свої відділення у Лондоні, Ліверпулі і Манчестері.

Досвід утворення бізнес-судів швидко поширюється у США з початку 1990-х рр., особливо в перше десятиліття ХХІ ст., про що свідчить досвід Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, штатів Нью-Джерсі, Пенсільванія,  Північна Кароліна,  Невада, Массачусетс, Меріленд , Мічиган, Алабама, Делавер, Південна Кароліна тощо. Іноді бізнес-суди утворені лише у великих містах чи провідних регіонах, але загальна тенденція до поглиблення спеціалізації зберігається. Зауважимо, що на початку 2014 року Російська Федерація вдалася до знищення спеціалізації у цій сфері, ліквідувавши Вищий арбітражний суд. Але жодних позитивних наслідків відновлення довіри до судової системи цієї країни не відбулося, навпаки, погіршилася захищеність бізнесу, занепадає незалежність судів.

Не можна заперечувати того, що господарські суди, як і інші судові органи України, потребують реформування. Але усунення вад в їх діяльності шляхом скасування найбільш ефективної юрисдикції є руйнівною дією, здатною утворити колапс у правовій та економічній системах України, погіршити інвестиційний клімат в країні.

4. На наше глибоке переконання, вдосконалення судочинства має йти шляхом, передусім, підвищенням вимог до суддів та реформування процесуального законодавства, а не шляхом чергового руйнування системи судів.

У зв’язку з цим вважаємо нагальними:

– встановлення невідворотності відповідальності за корупцію у судовій гілці влади;

– забезпечення реальної незалежності суддів у адміністративному, матеріальному та соціальному аспектах;

– стимулювання суб’єктів господарювання до альтернативного позасудового вирішення спорів з метою зменшення навантаження на суддів;

– чітке розмежування компетенції між спеціалізованими та загальними судами із встановленням обов’язку судів самостійно та безповоротно передавати неналежно подані позовні заяви за підвідомчістю;

– розширення компетенції господарських судів з метою зменшення навантаження на загальні суди України, наприклад, за рахунок патентних та земельних спорів, спорів за морськими вимогами;

– якнайшвидше прийняття нового Господарського процесуального кодексу України.

Об’єктивною потребою сьогодні є також переведення у професійну, а не політичну площину роботи з виявлення та розв’язання реальних процесуальних проблем господарського судочинства, якщо вони дійсно заважають прийняттю справедливих рішень з погляду суддів, адвокатів та інших професійних юристів, а не політиків.

Готові брати в цьому процесі активну участь та підтримати Вас на шляху побудови ефективної системи господарського судочинства, оскільки переконані, що будь-які реформи у цій сфері мають носити зважений характер, аби не зруйнувати залишки усього того позитивного у сфері права, що було напрацьовано в Україні за роки незалежності.

З повагою,

Беляневич О. А., головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України, докт. юрид. наук,        професор,

Демченко С.Ф., голова Вищого господарського суду України у 2006-2010 роках, помічник Президента Національної академії наук України, докт. юрид. наук, професор,

Задихайло Д. В., завідувач кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, докт. юрид. наук, професор,

Крупчан О.Д., директор Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Ф.Г. Бурчака НАПрН України,                           докт. юрид. наук, професор, академік Національної академії правових             наук України,

Опришко В.Ф., завідувач кафедри правового регулювання економіки, декан юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України,

Подцерковний О. П., завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових           наук України,

Притика Д.М., народний депутат V, VI скликання, голова Вищого арбітражного суду України в 1991-2001 роках, голова Вищого господарського суду України в 2001-2006 роках,докт. юрид. наук, академік Національної академії правових наук,

Селівон М.Ф., голова Міжнародного комерційного арбітражного          суду при ТПП України, канд. юрид. наук, голова Конституційного Суду України у 2002-2005 роках, академік Національної академії правових            наук України,

Устименко В.А. директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України,

Щербина В. С., завідувач кафедри господарського права                Київського національного університету імені Тараса Шевченка,                      докт. юрид. наук, професор, академік Національної академії правових           наук України.

Проведена конференція “10 років застосування Господарського Кодексу України”

14 листопада у м. Києві була проведена конференція “10 років застосування Господарського кодексу України: сучасний стан та перспективи вдосконалення кодифікації”.

Конференція була організована Громадською організацією “Всеукраїнський центр економічного права” разом з Вищим господарським судом України, Київським апеляційним господарським судом, за підтримки Адвокатського об’єднання “ARZINGER” при  участі науковців кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА», Інституту економіко-правових досліджень НАН України, кафедри господарського права Київського національного університету імені Т. Шевченка, кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Я. Мудрого, Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва НАПрН, кафедри господарського права Маріупольського державного університету України та інших наукових установ і ВНЗ

У конференції взяли участь та/або надіслали свої доповіді для обговорення такі авторитетні вчені, як В. К. Мамутов, Г.Л. Знаменський, В.С. Щербина, О.А. Беляневич, О. П. Подцерковний, В. А. Устименко, Д.В. Задихайло, С. Ф. Демченко, Н.Б. Пацурія, Б. Г. Розовський, Л.М. Миколенко, С.В. Шкляр та інші, а також судді господарських судів: голова Вищого господарського суду України Б. Ю. Львов, голова Київського господарського апеляційного суду О. О. Хрипун, заступник голови ВГСУ С. К. Могил, голова Одеського апеляційного господарського суду Н. С. Морщагіна, голова Господарського суду Одеської області В.С. Петров та інші.

Збірник з тезами конференції розміщений на нашому сайті в форматі .PDF : Завантажити .

Сергій Шкляр увійшов до складу Ради з питань судової реформи

Член Громадської організації “Всеукраїнський центр економічного права” Шкляр Сергій Володимирович увійшлов до складу Ради з питань судової реформи, створення якої затверджено Указом Президента України від 27 жовтня 2014 року № 826/2014.

Відповідно до пункту 3 Положення про Раду з питань судової реформи, затвердженої вищевказаним Указом Президента України основними завданнями Ради є:

1) підготовка та подання Президентові України пропозицій стосовно стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, розроблення планів дій щодо впровадження цієї стратегії;

2) сприяння налагодженню ефективного механізму взаємодії державних органів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій з питань підготовки і реалізації стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів;

3) підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, розгляд і оцінка пропозицій та ініціатив державних органів, інститутів громадянського суспільства і міжнародних організацій із зазначених питань;

4) здійснення моніторингу впровадження та аналізу ефективності реалізації в Україні стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів, досягнення цілей такого реформування;

5) забезпечення інформування громадськості та міжнародної спільноти про стан розроблення, реалізації і зміст стратегії реформування судоустрою та судочинства, інших суміжних правових інститутів.

Побажаємо Сергію Володимировичу успіхів у відповідальній роботі з реформування судової системи України.