Лист Президенту України щодо недоцільності ліквідації господарських судів

У жовтні 2014 року уряд України анонсув проведення судової реформи, однією з основних новел якої повинно бути спрощення судової системи України, ліквідація спеціалізованих судів, передусім, господарських, та ліквідація вищих спеціалізованих судів з переданням усіх повноважень касаційних інстанцій Верховному суду України.
Проти ініціативі ліквідації господарських судів України виступили вчені, громадські організації юристів і представники юридичних компаній, що обслуговують бізнес.
Зокрема, Президенту України направлений лист представників наукової спільности, яке публікуємо у повному обсязі:

Президенту України

Пану П.О. Порошенку

 Звернення представників наукової громадськості щодо негативних наслідків ліквідації господарських судів України

Вельмишановний Пане Президенте!

З великою стурбованістю дізналися із засобів масової інформації про презентацію Урядом України нової редакції Закону «Про судоустрій та статус суддів», що передбачає ліквідацію господарських судів України.

Вважаємо не лише своїм громадським обов’язком, але і як вчені-юристи, які мали і мають відношення до дослідження проблематики господарського судочинства та практичної діяльності в судових органах, заявити про основні негативні наслідки ліквідації господарських судів в України.

1. Основою реформи судочинства Урядом проголошено спрощення та доступність правосуддя для громадян, але ліквідацією господарських судів ці завдання не будуть вирішені, оскільки:

господарське судочинство і на цей час є більш спрощеним у порівнянні із цивільним та адміністративним судочинством, завдяки чому в господарських судах вирішення господарських спорів відбувається у найкоротші строки. Передача ж справ до підвідомчості загальних судів лише ускладнить їх розгляд;

підвищення доступності правосуддя для громадян не пов’язане із ліквідацію господарських судів, оскільки господарське судочинство розраховане не на пересічних громадян, а на участь у ньому професійних учасників. Намагання пересічного громадянина захищати свої права в складних економічних справах без професійного представника є приреченою на невдачу справою по суті.

2. Буде підірвано оперативність розгляду господарських спорів, якої так гостро потребує економіка та інвестори.

Спеціалізація суддів в окремих загальних судах не зможе вирішити питання оперативного розгляду справ, оскільки буде збільшене навантаження на суддів та усереднене до рівня загальних судів матеріально-технічне і організаційне забезпечення розгляду справ; стандарти оперативності втратять організаційну обумовленість, яка підтримувалася єдиною спеціалізованою юрисдикцією.

Зменшення бюджетних витрат на утримання судів за рахунок ліквідації господарських судів обернеться погіршенням економічної активності через збільшення часу і неоднаковість вирішення економічних конфліктів. Крім того, Державний бюджет України втратить значні надходження від судового збору, позаяк при подачі позовних заяв у господарські суди сплачується значно більший судовий збір, що водночас зменшує кількість дрібних справ у судовій системі. Великий бізнес платитиме за судовий сервіс саме стільки, скільки й пересічні громадяни, що є несправедливим.

Ліквідація господарських судів не може обумовлюватися відносно невеликою кількістю спорів та меншою завантаженістю суддів господарських судів у порівнянні із загальними, оскільки господарські суди розглядають переважно складні економічні справи, наприклад, з банкрутства. Від ретельного опрацювання господарських справ залежить інвестиційна привабливість країни, бізнес-клімат, а тому навантаження на суддів, що розглядають господарські справи, застосовуючи значне за обсягом і кількістю нормативно-правових актів та вельми складне за змістом господарське законодавство, об’єктивно потребує мінімізації.

До того ж європейський досвід вимагає зменшення навантаження саме на суддів загальних судів, а не збільшення на суддів спеціалізованих судів.

У системі загальних судів неможливо буде забезпечити однакове застосування спеціального господарського законодавства, оскільки правозастосування у цій сфері не узагальнюватиметься єдиним спеціалізованим судовим органом, специфіка господарського законодавства та ділові звичаї ігноруватимуться.

Буде втрачено правову культуру економічного судочинства, що багато десятиліть формувала порівняно високий рівень судових рішень у системі господарських судів, їх безумовну доступність у електронній мережі, порядок у повідомленнях конфліктуючих сторін та передбачуваність рішень.

Під завісою структурних перетворень буде дестабілізовано роботу судової ланки, яка забезпечує сьогодні оперативний захист публічних та державних інтересів.

Повернуться проблеми в економіці, які були усунуті саме завдяки передачі відповідних справ від загальних судів до господарських. Йдеться про рейдерські захоплення суб’єктів господарювання у зв’язку із розпорошеністю інстанцій, що розглядатимуть економічні спори.

Громадяни будуть позбавлені права оскаржити неоднакові судові рішення. Ці функції, що їх виконує сьогодні Верховний Суд України, будуть скасовані наділенням останнього касаційними повноваженнями.

Привертає увагу те, що ідеї стосовно ліквідації спеціалізованих судів не було висловлено у жодній рекомендації Венеціанської комісії та не підтримано жодною професійною спілкою юристів в Україні.

Не випливають вони і з ст. 14 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

3. Вважаємо, що ліквідація господарських судів, як спеціалізованих судів, не відповідає і європейському та світовому досвіду.

Комерційні (бізнесові) суди в більшості розвинутих країн розглядаються як юрисдикційний елемент сприяння веденню бізнесу. Комерційні суди діють у Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Ісландії, Ірландії, Хорватії, Австрії (у Відні), Данії (у Копенгагені), в окремих кантонах Швейцарії. У Німеччині утворені окремі спеціалізовані суди економічного напряму: фінансові, земельні, патентні. В Англії комерційний суд має свої відділення у Лондоні, Ліверпулі і Манчестері.

Досвід утворення бізнес-судів швидко поширюється у США з початку 1990-х рр., особливо в перше десятиліття ХХІ ст., про що свідчить досвід Нью-Йорку, Чикаго, Філадельфії, штатів Нью-Джерсі, Пенсільванія,  Північна Кароліна,  Невада, Массачусетс, Меріленд , Мічиган, Алабама, Делавер, Південна Кароліна тощо. Іноді бізнес-суди утворені лише у великих містах чи провідних регіонах, але загальна тенденція до поглиблення спеціалізації зберігається. Зауважимо, що на початку 2014 року Російська Федерація вдалася до знищення спеціалізації у цій сфері, ліквідувавши Вищий арбітражний суд. Але жодних позитивних наслідків відновлення довіри до судової системи цієї країни не відбулося, навпаки, погіршилася захищеність бізнесу, занепадає незалежність судів.

Не можна заперечувати того, що господарські суди, як і інші судові органи України, потребують реформування. Але усунення вад в їх діяльності шляхом скасування найбільш ефективної юрисдикції є руйнівною дією, здатною утворити колапс у правовій та економічній системах України, погіршити інвестиційний клімат в країні.

4. На наше глибоке переконання, вдосконалення судочинства має йти шляхом, передусім, підвищенням вимог до суддів та реформування процесуального законодавства, а не шляхом чергового руйнування системи судів.

У зв’язку з цим вважаємо нагальними:

– встановлення невідворотності відповідальності за корупцію у судовій гілці влади;

– забезпечення реальної незалежності суддів у адміністративному, матеріальному та соціальному аспектах;

– стимулювання суб’єктів господарювання до альтернативного позасудового вирішення спорів з метою зменшення навантаження на суддів;

– чітке розмежування компетенції між спеціалізованими та загальними судами із встановленням обов’язку судів самостійно та безповоротно передавати неналежно подані позовні заяви за підвідомчістю;

– розширення компетенції господарських судів з метою зменшення навантаження на загальні суди України, наприклад, за рахунок патентних та земельних спорів, спорів за морськими вимогами;

– якнайшвидше прийняття нового Господарського процесуального кодексу України.

Об’єктивною потребою сьогодні є також переведення у професійну, а не політичну площину роботи з виявлення та розв’язання реальних процесуальних проблем господарського судочинства, якщо вони дійсно заважають прийняттю справедливих рішень з погляду суддів, адвокатів та інших професійних юристів, а не політиків.

Готові брати в цьому процесі активну участь та підтримати Вас на шляху побудови ефективної системи господарського судочинства, оскільки переконані, що будь-які реформи у цій сфері мають носити зважений характер, аби не зруйнувати залишки усього того позитивного у сфері права, що було напрацьовано в Україні за роки незалежності.

З повагою,

Беляневич О. А., головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України, докт. юрид. наук,        професор,

Демченко С.Ф., голова Вищого господарського суду України у 2006-2010 роках, помічник Президента Національної академії наук України, докт. юрид. наук, професор,

Задихайло Д. В., завідувач кафедри господарського права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, докт. юрид. наук, професор,

Крупчан О.Д., директор Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва ім. Ф.Г. Бурчака НАПрН України,                           докт. юрид. наук, професор, академік Національної академії правових             наук України,

Опришко В.Ф., завідувач кафедри правового регулювання економіки, декан юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України,

Подцерковний О. П., завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових           наук України,

Притика Д.М., народний депутат V, VI скликання, голова Вищого арбітражного суду України в 1991-2001 роках, голова Вищого господарського суду України в 2001-2006 роках,докт. юрид. наук, академік Національної академії правових наук,

Селівон М.Ф., голова Міжнародного комерційного арбітражного          суду при ТПП України, канд. юрид. наук, голова Конституційного Суду України у 2002-2005 роках, академік Національної академії правових            наук України,

Устименко В.А. директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України,

Щербина В. С., завідувач кафедри господарського права                Київського національного університету імені Тараса Шевченка,                      докт. юрид. наук, професор, академік Національної академії правових           наук України.

Источник: deneva.ru